Пресс-центр > Статьи и публикации > Модель управления информацией для предоставления социальных услуг
Статьи и публикации
Модель управления информацией для предоставления социальных услуг

Модель управления информацией для предоставления социальных услуг

Науково-виробниче підприємство «Медирент» разом із Українською незалежною інноваційною консалтинговою компанією брала участь в розробці Моделі управління інформацією для надання соціальних послуг.

 

Пропонуємо до Вашої уваги статтю про структуру, функціонування та основні переваги використання зазначеної моделі. В основу моделі покладена задача створення нового принципу організації надання послуг у соціальній сфері, за яким здійснюють облік і управління соціальною інформацією шляхом уніфікації інформації, створеної особами, що надають послуги, пільги або фіксують соціальні факти і при цьому одночасно формують соціальний інформаційний квант як уніфіковану одиницю соціальної інформації, яка служить для забезпечення інформаційної взаємодії центрального репозиторію соціальної інформації та цільових інформаційних систем з платіжними системами, термінальним обладнанням та інструментами одержання соціальних послуг шляхом виконання соціальних транзакцій через багаторівневий розподілений соціальний процесінг.

 

Послуги у соціальній сфері включають у себе пенсійні виплати, виплати за іншими видами соціального страхування, допомоги, субсидії, інші виплати у сфері соціального захисту, соціальні пільги, соціальні гарантії, а також інші соціальні та супутні послуги.

 

Результатом впровадження моделі має бути:

 

  • оптимізація управління соціальною інформацією;
  • створення механізму формування уніфікованої одиниці дискретності інформації для виконання соціальних операцій;
  • забезпечення уніфікованості формату генерування та використання інформації, зокрема обміну інформацією, забезпечення повного обліку усіх можливих соціальних послуг за єдиними стандартами;
  • спрощення механізму, підвищення якості та прозорості надання громадянам послуг у соціальній сфері в межах інтегрованого інформаційного простору, зокрема, через скорочення часу, документообігу, необхідного для надання таких послуг, впровадження можливості дистанційного (безконтактного) доступу громадян до цих послуг;
  • забезпечення можливості прямого, актуального, у режимі реального часу доступу до необхідної інформації усіх зацікавлених осіб (надавачів та одержувачів послуг у соціальній сфері) через центральний репозиторій соціальної інформації;
  • забезпечення можливості використання будь-яких адаптованих до системи, зручних для тої чи іншої категорії користувачів послуг у соціальній сфері, електронних «ключів» ініціалізації соціальних транзакцій;
  • оптимізація систематизації, координування та архівації даних через центральний репозиторій соціальної інформації.

  

Основними функціями Моделі є:

 

  • оперативна фіксація соціальних фактів (подій, які є підставою виникнення, зміни, припинення та реалізації права осіб на одержання послуг у соціальній сфері);
  • організація інформаційного обміну між цільовими інформаційними системами надавачів соціальних послуг, в тому числі через централізовану інформаційно-пошукову систему (репозиторій соціальної інформації);
  • акумулювання та підтримка в актуальному стані в уніфікованому форматі всього комплексу даних, необхідних для надання будь-яких видів соціальних послуг;
  • забезпечення проведення та облік соціальних операцій чи соціальних транзакцій, в тому числі із застосуванням індивідуальних ключів доступу одержувачів соціальних послуг, забезпечення їх оперативної комунікації з надавачами цих послуг.

 

Основні елементи, що забезпечують функціонування Моделі

 

1. Центральний репозиторій соціальної інформації – програмно-технічний комплекс, який забезпечує збереження соціальних інформаційних квантів про статус та набутий особами (чинними та/або потенційними одержувачами соціальних послуг) обсяг соціальних прав (очікування соціальної транзакції), ведення державних класифікаторів, нормативно-довідникової інформації, оперативну розсилку нових соціальних інформаційних квантів розпорядникам цільових інформаційних систем та іншим надавачам соціальних послуг, довгострокове зберігання даних та електронних архівів тощо.

 

Усі розпорядники цільових інформаційних систем та інші надавачі соціальних послуг, у разі настання подій, що впливають на статус та/або на обсяг набутих громадянами прав, пов’язаних з одержанням соціальних послуг, генерують відповідні соціальні інформаційні кванти та надсилають їх до центрального репозиторію соціальної інформації.

 

Концентрація в центральному репозиторії всієї необхідної соціальної інформації про одержувачів соціальних послуг та реалізацію ними права на одержання цих послуг створює можливість передавати цю інформацію до цільових інформаційних систем або за будь-яким іншим необхідним призначенням на «упередження» шляхом розсилок соціальних інформаційних квантів, хто б не користувався цією інформацією.

 

2. Розподілена мережа соціального процесінгу – дворівнева мережа процесінгових центрів, які самостійно виконують соціальні транзакції на локальному (другому) рівні, а через взаємодію з першим рівнем мережі забезпечують виконання зовнішніх соціальних транзакцій

 

Соціальний процесінг – це мережа програмно-технічних комплексів, які здійснюють виконання соціальних транзакцій шляхом забезпечення інформаційної взаємодії цільових інформаційних систем з платіжними системами, термінальним обладнанням (карт-рідерами, інформаційними кіосками, POS-терміналами, банкоматами тощо) та інструментами одержання соціальних послуг (електронного свідоцтва соціального страхування, електронного пенсійного посвідчення, соціальної та/або регіональної картки, мобільного телефону або іншого «ключа» для доступу до системи), що використовуються одержувачами таких послуг, а також, з центральним репозиторієм соціальної інформації (у разі потреби).

 

І рівень мережі – головний процесінгових центр, який є координатором та регулятором функціонування процесінгових центрів ІІ рівня, забезпечує контроль та виконання зовнішніх (міжпроцесінгових) соціальних транзакцій, фінансовий контроль, облік локальних та зовнішніх соціальних транзакцій, формування фінансових, інших кількісних та якісних показників функціонування систем надання соціальних послуг, генерацію соціальних інформаційних квантів

 

ІІ рівень мережі – мережа локальних соціальних процесінгових центрів, функціями яких є забезпечення виконання локальних соціальних транзакцій, ініціалізація зовнішніх соціальних транзакцій на термінальному обладнанні, що обслуговується таким соціальним процесінговим центром, генерація соціальних інформаційних квантів

 

До ІІ рівня мережі входять:

  • відомчі соціальні процесінгові центри, призначені для обслуговування цільових державних соціальних програм та гарантій, які реалізуються відповідними державними органами;
  • галузеві соціальні процесінгові центри, призначені для обслуговування галузевих (корпоративних) соціальних програм та надання інших послуг на галузевому (корпоративному) рівні;
  • регіональні соціальні процесінгові центри, призначені для обслуговування регіональних соціальних програм та надання інших послуг на регіональному рівні;
  • інші соціальні процесінгові центри – в залежності від характеру соціальних (супутніх) послуг та кола їх одержувачів.

 

При цьому кожен з надавачів соціальних послуг продовжує виконувати відповідні функцій та несе відповідальність за їх виконання.

 

3. Соціальний інформаційний квант, що є мінімальною посилкою первісного завершеного обсягу соціальної інформації про зміни в соціальному статусі та обсязі соціальних прав одержувача (про отримані послуги, реалізацію певних соціальних прав, отримання соціальних виплат тощо). Соціальний інформаційний квант формується або поновлюється автоматично генераторами соціальних квантів, в т.ч. надавачами та/або одержувачами соціальних послуг у цільових інформаційних системах одночасно із настанням подій, пов’язаних з виникненням, зміною, підтвердженням та реалізацією одержувачем послуг в соціальній сфері права на їх отримання

 

4. Особистий соціальний ключ громадянина (індивідуальний електронний ключ одержувача соціальних послуг) – це засіб ідентифікації, засіб зберігання електронного цифрового підпису власника ключа та ключ доступу до соціальної інформації про власника та ключ ініціалізації ним соціальних транзакцій (операцій)

 

В якості електронного ключа можна використовувати електронне свідоцтво соціального страхування, електронне пенсійне посвідчення, соціальну картку, регіональну картку або інший електронний документ або використовують мобільний телефон, а в якості термінального обладнання використовують карт-рідери, інформаційні кіоски, POS-термінали, банкомати, інше адаптоване обладнання.

 

5. Носії – пластикові смарт-картки, мобільний телефон, електронні документи (електронні паспорти тощо), будь-яке інше адаптоване обладнання

 

6. Система шлюзів ідентифікації – це апаратно-програмний комплекс ідентифікації одержувачів соціальних послуг, пов’язаний з усіма системами ідентифікації термінальних або інших мереж (довірені реєстраційні елементи). Головні завдання – забезпечення «прозорого» механізму ідентифікації власника індивідуального електронного ключа в  усіх елементах Моделі (один раз зареєструвавшись на шлюзі або на його довіреному реєстраційному елементі власник повинен отримати доступ до всіх ресурсів, до яких він має право доступу)

 

Ключові ознаки Моделі:

 

  • Масштабованість – можливість адаптування без суттєвої трансформації існуючих цільових інформаційних систем та оперативного підключення нових елементів
  • Гнучкість – система не знаходиться в залежності від конкретних технічних рішень. Внутрішня побудова кожного елементу не залежить від інших, що дає можливість їм розвиватися незалежно від інших
  • Сумісність – для забезпечення інформаційної взаємодії єдина умова - приведення системи надання інформації у відповідність до порядку та регламенту Мережі передачі соціальної інформації (соціальних транзакцій та квантів), таким чином питання сумісності інформаційних систем взагалі відсутнє.

 

Основні переваги використання Моделі:

 

Використання такого способу надання соціальних послуг дозволяє генерувати, передавати та актуалізувати лише ту соціальну інформацію, яка щойно з’явилась або щойно змінилась, а отже працювати у режимі реального часу і не передавати, при цьому, з однієї бази до іншої увесь наявний масив даних (як це зараз відбувається при звірках), а також економити час, технологічні та фінансові ресурси у процесі визначення права громадян на різні види послуг у соціальній сфері та реалізації цього права.

 

Відтак, одержувач послуг у соціальній сфері для їх одержання може звертатися безпосередньо до їх надавачів, декларуючи лише бажання одержати послугу, при цьому підтвердження права на одержання послуги здійснюється в автоматичному режимі через звернення до центрального репозиторію соціальної інформації, якщо на даний час інформація відсутня в цільовій інформаційній системі надавача соціальних послуг.

 

Виникає можливість (за додержання встановлених умов) постійного безконтактного доступу до інформації, яка міститься у соціальному репозиторії даних та цільових інформаційних системах, усіх зацікавлених осіб в режимі реального часу через спрощений механізм одержання зазначеної інформації. За допомогою одного інструменту (електронного свідоцтва соціального страхування, електронного пенсійного посвідчення, соціальної картки, мобільного телефону або іншого «ключа» для доступу до пропонованої інформаційної системи та подальшої ідентифікації одержувача і обсягу його соціальних прав) можливо забезпечити надання різних видів соціальних послуг. При цьому не має значення кількість, зміст та інші суттєві ознаки цих послуг.

 

При цьому право на соціальну послугу фіксується одночасно із соціальним фактом, якій є підставою виникнення цього права. Соціальні права фіксуються в режимі реального часу автоматично і не потребують звернення одержувача соціальних послуг.

 

У такий спосіб можливо здійснювати облік соціальних виплат (пенсій, допомог і т.д.), пільг, субсидій, їх одержувачів в режимі реального часу (включаючи зміну розмірів виплат та ін.) в автоматичному режимі, практично без особистої участі одержувача (необхідність присутності у відповідних органах, подання документів тощо). Також може використовуватися для обліку пільг, преференцій, підтвердження статусу та ін. у приватному секторі.

 

Таким чином, практично виключається зловживання при реалізації права на соціальні (супутні) послуги, наприклад, багаторазове використання одного і того ж права, реалізацію права після закінчення його терміну, одержання соціальної (супутньої) послуги без наявності відповідного права або фальсифікацію такого права. Також практично виключається так званий «людський фактор», прояви корупції з боку органів та осіб, які адмініструють надання соціальних послуг.

 

Крім того, значно підвищується точність інформації, унеможливлюються розбіжності інформації щодо одержувачів соціальних послуг, яка міститься у різних цільових інформаційних системах, зникає необхідністю дублювання різних баз даних та створення великого інформаційного ресурсу для збереження всієї можливо необхідної інформації, підвищується оперативність обміну соціальною інформацією через можливість користування соціальною інформацією у режимі реального часу.

 

В даному способі необмежене і заздалегідь не фіксоване коло осіб, щодо яких формуються соціальні інформаційні кванти. Крім того, не обмежується можливість обслуговування будь-яких соціальних послуг, які з’являться у майбутньому.

 

Крім вищеперелічених переваг, в результаті використання способу досягаються:

  • уніфікованість соціальної інформації, що міститься у цільових інформаційних системах, зокрема, наявність єдиних класифікаторів та ін.
  • відмова від ведення чисельних повноцінних відомчих реєстрів шляхом їх заміни на менш потужні інформаційні системи, необхідні лише для виконання окремих функцій та отримання та зберігання іншої інформації в центральному репозиторії соціальної інформації.
  • відповідно зменшення витрат на ведення локальних інформаційних реєстрів;
  • перенесення систем довгострокового зберігання даних та електронних архівів на центральний репозиторій соціальної інформації;
  • уніфікація електронного документообігу;
  • створення інформаційно-аналітичних систем для масштабного аналізу та прогнозування; отримання оперативної інформації всіма державними органами без додаткових матеріальних та інших витрат;
  • спрощення процедур взаємодії суб’єктів підприємництва з державними органами за рахунок надання та збереження всіх необхідних даних в центральному репозиторії соціальної інформації, зокрема, подання звітних даних та іншої інформації про діяльність тільки в одне місце без необхідності дублювання. При цьому ключем до даних репозиторію може бути електронний документ або інший електронний контактний чи безконтактний засіб.